Пошук блоку catch при обробці винятків

5.6. Пошук блоку catch при обробці винятків

Виняток, що виник у методі, не зобов'язаний оброблятися там само. Якщо у поточному методі немає відповідного catch, CLR піднімається вгору по стеку викликів — до того методу, який викликав поточний, і так далі. Це дозволяє централізувати обробку помилок на потрібному рівні, не захаращуючи кожен метод блоками try...catch.

Як CLR шукає обробник: дві фази

Коли виникає виняток, CLR виконує дві окремі фази:

Фаза 1 — пошук: CLR рухається вгору по стеку від місця винятку, перевіряючи кожен рівень на наявність відповідного catch. Поки обробник не знайдено — жодний catch і жодний finally не виконується.

Фаза 2 — розкрутка стека: Щойно відповідний catch знайдено, CLR повертається від місця помилки назад донизу, виконуючи по дорозі всі блоки finally. Потім виконується знайдений catch.

Покроковий приклад

Розглянемо ланцюжок методів клінічної системи: ProcessAdmission → SaveRecord → ParseAge. Виняток виникає у найглибшому методі:

Порядок виведення показує обидві фази чітко:

1. finally у ParseAge — перший на шляху розкрутки
2. finally у SaveRecord — другий
3. catch у ProcessAdmission — виконується після всіх finally
4. finally у ProcessAdmission — останній
5. "Після try у ProcessAdmission." — виконується, бо виняток перехоплено

Що не виконується

Коли виняток не перехоплено на певному рівні, увесь код після блоку try...catch на цьому рівні пропускається. У прикладі вище:

• "Після try у SaveRecord." — не виводиться, хоча SaveRecord має finally
• Код у ParseAge після int.Parse(raw) — не досягається взагалі

Це принципово важливо: виняток негайно перериває нормальне виконання і передає керування механізму пошуку обробника.

Якщо catch не знайдено ніде

Якщо CLR пройде весь стек і не знайде жодного відповідного catch — програма аварійно завершується. При цьому блоки finally можуть не виконатися (залежить від середовища та типу завершення). Саме тому завжди варто мати «страхувальний» catch (Exception ex) на верхньому рівні програми:

Практичний патерн: логування + перекидання

Поширений підхід — логувати помилку на проміжному рівні через finally або catch + throw, а фактично обробляти її вище:

throw; (без аргументу) зберігає оригінальний об'єкт і стек — верхній рівень отримає точне місце першопричини. Якщо написати throw ex; — стек скинеться до місця перекидання, що ускладнює діагностику.

Підсумок: алгоритм CLR при винятку

1. Виняток виникає у методі N
2. Фаза пошуку: CLR перевіряє рівні стека знизу вгору: N → N-1 → ... → точка входу
3. На кожному рівні перевіряє: чи є catch, чий тип відповідає винятку і чий when-фільтр (якщо є) дає true
4. Якщо знайдено → фаза розкрутки: виконує finally від рівня N до рівня знахідки, потім сам catch
5. Якщо не знайдено ніде → аварійне завершення програми
6. Код після try...catch на рівнях без обробника не виконується; код після try...catch на рівні з обробником — виконується нормально